1. Пов’язаний одночасно з акустичними властивостями (звучанням) та артикуляційними особливостями (способом утворення) мовних звуків.
2. Характеризує підхід або класифікацію мовних одиниць, що ґрунтується на спільному врахуванні їх звукових характеристик і рухів мовленнєвого апарату під час вимови.