Акх’яїка — жанр давньоіндійської санскритської літератури, що являє собою коротку повість або оповідання з єдиним сюжетом, заснованим на світській, часто любовній, тематиці, з реальними персонажами та життєвими ситуаціями, без фантастичних елементів.
Акх’яїка — конкретна назва одного з найвідоміших творів цього жанру, повісті “Васавадатта” поета Суба́ндху (приблизно VI–VII ст. н.е.), яка іноді іменується “Акх’яїка про Васавадатту”.