закупник

1. Особа, яка займається закупівлями (придбанням товарів, сировини, обладнання тощо) для державних установ, підприємств, організацій або комерційних структур; фахівець у сфері державних або корпоративних закупівель.

2. У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — залежний селянин, який, взявши позику (куп) у землевласника, зобов’язувався відпрацювати її; боржник, що працює на кредитора для погашення боргу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |