законодавство

1. Сукупність законів, що регулюють певну сферу суспільних відносин у державі або на певній території.

2. Система правових норм, встановлених верховною законодавчою владою держави.

3. Процес створення, прийняття та вдосконалення законів; законотворча діяльність.

Приклади вживання слова

законодавство

Приклад 1:
До істотних умов договору постачання цивільне законодавство зараховує загальні терміни постачання, що збігаються з терміном дії договору, і окремі терміни постачання (квартальні, місячні, декадні тощо). Терміни (періоди) постачання встановлюються в договорі відповідно до необхідності забезпечення ритмічності виробництва товарів і безперебійного постачання ними покупців.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Приклад 2:
Майнове та соціальне розшарування зайшло в суспільстві так далеко, що царська влада мусила втручатись у делікатну сферу суспільних відносин, щоб запобігти соціальним конфліктам, про що свідчать закони Шульги (раніше їх неправильно приписували Ур- Намму), законодавство міста-держави Ешнунна тощо, зорієнтовані на врегулювання домашнього рабства та захист приватної власності. На міжнародній арені царі III династії Ура, особливо син Ур-Намму Шульга, намагалися проводити активну політику.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”