1. Метод створення писемних знаків, при якому графема (наприклад, буква) походить від зображення предмета, назва якого починається з того звука, що позначає ця графема; принцип побудови деяких абеток (наприклад, давньоєгипетської, фінікійської).
2. У музикознавстві — принцип найменування нот у середньовічній Європі за початковими складами рядка латинського гімну, де кожен наступний рядок співався на тон вище.