1. (біол.) Стадія спокою у життєвому циклі деяких мікроорганізмів (наприклад, окремих видів цианобактерій), що характеризується утворенням спеціальної товстостінної клітини з низьким рівнем метаболізму для переживання несприятливих умов.
2. (іст., рел.) У ранньому християнстві — послідовник радикальної релігійної течії, що проповідувала безперервну молитву і аскетичний спосіб життя, часто практикуючи постійне перебування на ногах (від грецького “akinetoi” — нерухомі).