Словник Української
Буква
1. Належний дівчині, властивий дівчині; дівочий.
2. Призначений для дівчини; дівочий.
Приклад 1: На одчайний дівоччин крик вибігла в кухню уся родина Ручицьких: батько з матір’ю, два сини-школярі і три маленькі дочки. — Що ти робиш, Горпино!? — Тютюнник Григорій, “Вир”
