дурницею

1. (рідк.) Те саме, що дурниця — нісенітниця, безглуздя, беззмістовна розмова або дія; дрібна, несуттєва річ.

Приклади:

Приклад 1:
Дурницею, власне, виводить. Коли я входжу до неї в кімнату, вона сидить за туалетним столиком і полірує нігті.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Приклад 2:
Отже не варто, аналізуючи подібний матеріал, послуговуватися зневажливими словами на зразок відомого москвофіла (хоча й унікаль- ного києвознавця) Миколи Закревського, котрий апріорі вважає все на- писане “каким-то южно-русскім лєтопісцем” 944 дурницею. Тепер ми знаємо, що Андрієва легенда була неоднозначною для XII ст.945, оскільки була новозаведеною та ще й політизованою ідеєю.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”