1. У спосіб, що стосується комбінаторики — розділу математики, який вивчає дискретні конфігурації, упорядкування та вибір елементів з множини.
2. На основі різних комбінацій, поєднань; шляхом комбінування окремих елементів, частин або можливостей.
3. (У мовознавстві) Властивий сумісності мовних одиниць (наприклад, звуків, морфем, слів) у потоці мови; що стосується правил їхнього поєднання.