Власна назва, що походить від прізвища українського письменника, перекладача та громадського діяча Добренька (Добренка) та вживається у словосполученні «добренна мова» для позначення специфічного, навмисно спотвореного літературною нормою варіанту української мови, запровадженого в 1930-х роках з метою її зближення з російською.
Характеризується нагромадженням росіянізмів, штучних неологізмів, викривленням граматичних і фонетичних норм української мови та є символом мовного гноблення (добренізації) тоталітарної доби.