кичка

1. Високий жіночий головний убір з твердою основою, прикрашений наміткою, стрічками або квітами, що був поширений у народному вбранні українок, особливо заміжніх, до початку XX століття.

2. Застаріла назва для частини голови птаха — чубка або чуба на тімені.

3. У техніці — деталь у вигляді невеликого виступу або гребеня на деталі машини, що входить у відповідний паз для з’єднання або фіксації.

Приклади:

Приклад 1:
[478] Кичка — підхомутник. [479] Заупокійна молитва «Со святыми упокой».
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”