картеч

1. (історичне) Рідкісна назва для картечі — артилерійського снаряда, начиненого кульками, який розривається в повітрі або при ударі об перешкоду, уражаючи живую силу противника на значній площі.

2. (діалектне, західні регіони) Дрібна монета, гроші загалом; часто вживається в множині (“картечі”).

Приклади:

Приклад 1:
Юрій невільно потягнувся до рушниці, але осавул зупинив його: — І картеч не візьме. Вона від лоба ковзає, наче від броні.
— Франко Іван, “Мойсей”