дідик

1. Діалектний варіант слова “дідо” (дід) у значенні літнього чоловіка, прадіда, предка.

2. Розмовна назва для чоловіка похилого віку, часто з відтінком зневажливості або жартівливості.

3. У західних регіонах України — традиційна назва головного персонажа весняного обряду “Проводи зими” або “Водіння дідика”, який уособлює відходячу зиму або старий рік.

4. У пасічників — діалектна назва трутня (самця бджоли).

Приклади:

Приклад 1:
З лави піднісся Яків Дідик та й зачав: — Іван Зуб бідний чоловік, бо, знаєте, робив свої доньці весілє. Знаєте, яке бідного, усе він рад, як до него прийде богач, бо як прийде богач, то образи ясніщі стають, бо е кому під ними сідати.
— Невідомий автор, “193 Vibrani Novieli Vasil Stiefanik”