drevosliv.com

Словник Української

картатий

Буква

1. Який має картаву вимову, невиразну мову через вади будови мовного апарата або захворювання.

2. Розмовне: який говорить з акцентом, нечисто вимовляє певні звуки, особливо іноземець.

3. Заст. та діал.: який має вади на шкірі (рябий, пістрявий).

Приклади:

Приклад 1:
І коли я здалеку вгледіла мамин жовтий картатий плащ — із криком вибігла з двору і помчала їм назустріч. Вагон вдалося добути тільки десь у серпні, і 20 серпня (зауважу, що вже 12 вересня німці зайняли Чернігів) він, завантажений експонатами (включно з погруддям Коцюбинського роботи Гінцбурга), стояв на залізничних коліях ущент розбомбленої станції Чернігів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

More posts