дівчатко

1. Зменшувально-пестливе від слова “дівчина”: молода дівчина, дівчинка, зазвичай з відтінком ласки, захоплення або співчуття.

2. (переносно) Про щось ніжне, тендітне, привабливе або про щось, що викликає захоплення (наприклад, про квітку, рослину, мелодію).

3. (діал., заст.) Молода неодружена жінка, дівчина (іноді як звертання).

Приклади:

Приклад 1:
Ото звечора заходимо до хати, а там дівчатко: — Дайте і мені подударити. Сопілці дівчатко злюбилося, то вона й каже: — Ой, помалудмалу, Звениславо, грай, та не вражай мого серденька вкрай.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”