дюк

Приклад 1:
Пет­ро Сер­дюк, про­ве­ди, бра­те, ме­не до гос­по­ди. Пішов Іва­нець до гетьмансько­го дво­ру в за­мок, по­хи­лив­шись на ко­за­ка; ледві но­ги во­ло­чить, що аж ни­зо­ве ко­зацт­во сти­ха глу­зо­ва­ло.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 2:
Так во­на як по­мо­ло­дiє, то й на­дi­не бi­лу со­роч­ку i ко­си роз­пус­тить, як дiв­ка, та й пi­де доїти по се­лу ко­ров, ове­чат, кiз, ко­бил, со­бак, кi­шок, а по бо­ло­там жаб, яще­риць, га­дюк… Уже пак та­ка не здоїть, ко­го за­ду­ма! Хоч i нi за що i нi­чо­го не­ма, то во­на та­ки возьме своє.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”