1. Релігійна течія, що виникла в Російській імперії у XVIII столітті серед селян, яка відкидала церковні обряди, ієрархію, поклоніння іконам та інші зовнішні прояви релігії, наголошуючи на внутрішній вірі, авторитеті “внутрішнього голосу” та рівності всіх віруючих.
2. Рух та віровчення послідовників цієї течії (духоборів), що ґрунтується на власному тлумаченні Біблії, запереченні насильства та відмові від державної служби.