дух

1. Нематеріальна, безтілесна сутність, що вважається основою життя, свідомості та почуттів людини; внутрішній психічний стан, сила волі, характер.

2. У релігійних та міфологічних уявленнях: безтілесна надприродна істота (ангел, демон, привид тощо).

3. Основна, найважливіша ідея, що пронизує щось; внутрішній зміст, сенс (наприклад, закону, твору, епохи).

4. Атмосфера, емоційний настрій, що панує деінде або в соціальному середовищі.

5. Застаріла назва деяких хімічних речовин, отриманих перегонкою (наприклад, винокурний дух — етиловий спирт).

Приклади:

Приклад 1:
Я їх топлю, щоб вимити водою той дух ненавидний. Залоскочу тих натрутнів, як прийдуть!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
(15) ОРФЕЙ У ВЕНЕЦІЇ Опера buffa у формі pasticcio на три дії та безліч картин Оригінальна ідея і лібрето — Метью КУЛІКОФФ Дійові особи: Орфей, поет і співець………………………………. Ріна, венеційська красуня………………………… Асклепіо, її охоронець та злий дух……………. Інквізитор………………………………………………. Спарафучіле, найманий вбивця……………….. Смеральдіна Кляріче……………………………………………………. Розалінда Карамбольйо л молоді офіцери, Пантальоне > вони ж — співці,………… Ґалілейо ) вони ж — залицяльники тенор або баритон сопрано бас баритон тенор або фальцет сопрано і меццо-сопрано тенори і баритон агенти інквізиціїконтрабас альт сопраноГолос Еврідіки Дія відбувається в усі часи і всюди, але цього разу — в театрі «Ля Феніче» 153 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ «Симон Бокканеґра»), Дж. Франческо МАЛІП’ЄРО («Орфеїда», «Ґольдо- ніяна», «Венеційська містерія»), Ґеорґа Фрідріха ГЕНДЕЛЯ («Акід і Галятея», «Рінальдо»), Христофора Віллібальда ҐЛЮКА («Деметрій», «Орфей і Еврідіка»), Вольфґанґа Амадея МОЦАРТА («Дон Джованні», «Cosi fan tutte»), Ігоря СТРАВИНСЬКОГО («Орфей») і… кілька тактів з Ріхарда ВАҐНЕРА!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
от що ка­са­тельно те­бе за­кон по­ве­лi­ва: оно­го нек­лю­чи­мо­го Та­ли­мо­на Ле­вур­ду, на­важ­де­нi­ем своїм при­вед­ше­го со­жи­тiє своє, си­рiч жiн­ку, до дру­же­лю­бiя, з са­та­ною, – дух свят при вас, па­не Ула­со­вич! – убо по­до­баєть за­би­ти ся­ко­му-та­ко­му си­ну но­зi у кла­ду.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”