дуся

1. Зменшувально-пестлива форма жіночого імені Дар’я, Дарія, а також інших жіночих імен, що починаються на “Д-” (наприклад, Дорофія, Діана).

2. (переносно) Ласкаве, зворушливе звертання до жінки, дівчини або дівчинки, що виражає ніжність, прихильність.

3. (переносно, розм.) Уживається як загальна назва для позначення когось або чогось милого, привабливого, викликає захоплення (наприклад, про тварину, річ).

Приклади:

Приклад 1:
А під стіною, низько схиливши голову над паперами, сиділа секретарка сільради Дуся, безперестанно шморгаючи застудженим серед літа носом. Голова постукав пальцями по столі, підкрутив вус так, ніби хотів з нього скрутити цигарку, і дивлячись попри Цвичка, запитав – Так що там у вас, Іване, відбувається ночами Іван стояв коло самих дверей і м’яв капелюх.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”