1. Військовослужбовець, який виконує службу на караулі, охороняє призначений об’єкт або несе варту.
2. (заст.) Приміщення для вартових, караулка, вартівня.
караульний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але знавці пояснювали, що то йде всього-на-всього троє людей — караульний начальник і два бійці патруля — це зміна варти. А гупають вони так хвалько в камень подвір’я зумисне, такий стиль, бач, — це, щоб чули «вороги народу» за мурами й тремтіли перед могутністю й грізною силою «органів революційної законності».
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: іменник (однина) |