1. (у філософії, теорії систем) Властивість об’єктів або явищ, що взаємно доповнюють один одного, утворюючи єдине ціле; принцип, згідно з яким протилежні або різноспрямовані елементи можуть існувати лише у взаємному поєднанні, а не окремо.
2. (у біології, генетиці) Властивість нуклеотидних основ у молекулі ДНК або РНК утворювати специфічні пари (аденин з тиміном або урацилом, гуанін з цитозином) завдяки водневим зв’язкам, що забезпечує реплікацію та передачу генетичної інформації.
3. (у економіці, менеджменті) Взаємозв’язок між товарами, послугами або ресурсами, коли споживання або використання одного з них збільшує споживання або цінність іншого (наприклад, автомобіль і бензин, комп’ютер і програмне забезпечення).
4. (у математиці, теорії множин) Відношення між двома множинами, коли їх елементи можуть бути поєднані таким чином, що утворюють повну, цілісну систему без накладень або прогалин.