каламар

Приклад 1:
Те саме роблять суддя, писар і осавул: суддя кладе на шапку печатку, писар — перо й каламар, а осавул — свою палицю. Коли ж козаки, не вдоволені тільки кошовим, — а таке бувало не раз, — тоді вони кричать судді, писарю й осавулу: «Лишайтеся, бо ви такі, як нам треба!» — і ті лишаються!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 2:
— I на моїй мовi каламар звучить надто прозаїчно, бо вiн асоцiюється з паламарем. Але от я беру це слово i, як iндiйський факiр, зачаровую ним ваше притуплене ухо.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Приклад 3:
Бери перо, наливай у свiй каламар атраменту й пиши. Тодi маестро Дантон пише.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”