жалко

1. Прислівник, що виражає почуття співчуття, жалість або жаль щодо когось або чогось; у значенні “шкода”, “прикро”.

2. Прислівник, що вказує на недостатність чогось, небажання витрачати або втрачати щось через його цінність; у значенні “шкодувати”.

Приклади:

Приклад 1:
— Якби Мелашка вмерла дома, мені не було б так жалко; я б знала, що вона вмерла; я б її оплакала по-людській, а то, може, її тіло звірі рознесли по лісі. А все, свахо, через вас.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
Як скажу “нечiт”, то вiн подума, що я чванна i не хочу бiльш з ним цятатись, а вiн так чи смутний, чи сердитий, а тiльки жалко на нього дивитись. Скажу “чiт”.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
Дивиться, що й Василь з неї очей не спустить, i горiхи у жменi держить, i жде, що вона йому скаже; от їй того жалко стало, на велику силу та тихесенько, так що нiхто й не чув, промовила: “Чiт!” — та ззирнулась з ним.
— Самчук Улас, “Марія”