Словник Української Мови
Буква
1. Ластовенятко — зменшувально-пестливе слово для позначення дитини, яка ще повзає навколо матері, немов пташеня ластівки в гнізді; мала, немічна дитина.
2. Ластовенятко — власна назва, ім’я персонажа з народних казок, часто втілення доброти, беззахисності або сиротинства.
Приклад 1:
Оберігаючи вразливу дочку від переживань за його долю, він листується з Оксаною окремо: Привіт тобі, моє ластовенятко, що, з рідного полинувши гнізда, десь пурхаєш над голубим Дністром, над рипами, куди во врем’я оно водив і я тебе, мою маленьку, щоб глянути з високих берегів на пагорки й на доли бессарабські, укриті скрізь лісами кукурудзи та прегустим зеленим виноградом… («Лист до Оксани») Ні на мить до останнього дня не розлучався з рідними, черпаючи сили для виживання в намаганні допомогти їм пережити страшні часи. Спілкується з рідними, немовби вони поруч.
— Самчук Улас, “Марія”