1. Використовується для підкреслення, уточнення або конкретизації названої особи, предмета, явища, місця, часу тощо, вказуючи на саме цей, а не інший елемент.
2. Слугує для логічного виділення та посилення члена речення, часто перед перерахуванням або уточнюючим поясненням.
3. Вживається для підтвердження точності, істинності висловлюваного, відповідаючи на питання «у якому сенсі?», «як саме?».
4. (У мовленні) Використовується як заповнювач паузи для зосередження уваги слухача на наступному слові або фразі.