1. Придумати, вигадати щось нове, оригінальне; створити силою уяви, творчої думки.
2. (У розмовній мові) Вигадати, набрехати; сказати неправду, сфантазувати.
видумати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
передмікенської), то вже дуже трудно судити, хоч би для подніпрянських осель, — чи маємо тут [справу] з праслов’янськими, чи праіндоєвропейськими осадами, не кажучи вже, що дуже тяжко видумати таку колонізацію, яка б покрилася районом розширення сеї культури. Так само тяжко говорити про культуру таких xyz, як кіммерійці або неври, котрих території не знаємо і ніяких ближчих відомостей про них не маємо.
— Невідомий автор
Приклад 2:
І Антосьо само-собою забув би її й тепер, як в реториці забув, якби не надало йому оту молитву видумати: молившись, щораз згадував дівчину і дав серцю волю, — то закохання росло та й росло й годі не знало. Далі спіймав він угрина з картинками й знайшов таку панянку, як Галя — точка в точку, тільки не так убрана.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |