давність

1. Віддалена за часом епоха, стародавні часи; те, що існувало або відбувалося в дуже далекому минулому.

2. Властивість за значенням прикметника “давній”; велика тривалість існування чого-небудь у часі, старовинність.

3. (у множині, зазвичай “давності”) Матеріальні пам’ятки, речі, документи, що збереглися від стародавніх часів.

4. (у праві) Термін, із закінченням якого настають певні юридичні наслідки (наприклад, придбання або втрата права).

Приклади:

Приклад 1:
Зелений заржавлений дах, дере­в’яні надвірні віконниці, патріархальний палісад­ник перед вікнами і провалені сходи до перекошеного ґанку свідчили за більшу давність, ніж визнає право на вкрадені й загублені речі. Але Степан зрадів, побачивши цю халу­пу, — поруч неї його власний саж не здавався таким нуж­денним, і дівчина, що жила в ній, цілком законно могла йому належати.Надійка жила при двох землячках із свого села, що на рік раніше пустились у широкий світ і найняли в цьому старосвітському мешканні так звану залу.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”