вибачати

Приклад 1:
Тобто, не вибачав, тут вмикалися неозначені, проте надивоятрущі зовсім інші душевні поторки, — всепроникальні пульсуючі стрижні гарбузового пилку, мікроскопічні сопілчані нитки, протоплазмові мутри: базальтові альти (саме двигтіння) і крізь них, упоперек, навскоси, розсипища кольоратурних скалок неону, — про існування яких він ніколи й не здогадувався; вибачати, — ні, не зовсім, але й не засуджувати. Властиво, тоді у стосунку до Перекотигори у Федорові непомітно для нього самого, — справді: грім серед ясного неба, і йому довелося лише ствердити, що таке з ним дійсно сталося, — загрозливо зсунулися, втративши чіткі обриси, поняття добра й зла, які доти були непорушні.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”