Апостольський, -а, -е. Прикметник, утворений від іменника «апостол». У наведеному фрагменті з твору Т. Шевченка (І, 1951, 265) вживається для опису обставин, де панують брехня та поневолення, стомлений народ змушений мовчати, тоді як на папському престолі перебуває чернець, якого утримують.