Апостроф — це чоловічого роду розділовий знак, що має вигляд надрядкової коми. Його вживають після приголосної літери перед йотованим голосним, щоб показати тверду вимову попереднього приголосного (наприклад: Лук’ян, Мар’яна, бур’ян, в’янути, п’ять). Також цей знак може заміщати пропущений голосний звук у тексті (як у рядку Павла Тичини: “Всіх панів до одної ями”).
Апострофа — жіночого роду риторична фігура, у якій мовець або автор перериває виклад, аби звернутися безпосередньо до одного з слухачів чи читачів. Вона може набувати різних форм і мати різний зміст: бути повчанням, моралізаторським нагадуванням, доганою, скаргою, прокляттям, благанням про допомогу, молитвою або зверненням до чиєїсь честі.
Це також стилістичний прийом, коли автор звертається до відсутньої особи так, ніби вона присутня, або до померлого, як до живого.