вбрикнути

1. (діал.) Різко, з силою вдарити когось або щось, завдати удару.

2. (перен., діал.) Різко, несподівано втрутитися в розмову або справу, вкинути репліку.

Приклади:

Приклад 1:
Недужий лиходій і стогне, і харчить… Аж бачить — і Осел біжить, Щоб і собі хоч раз його вбрикнути; голову підняв, силкується гукнути: — Ой, де ж ти, смерть моя! Закрий мені навіки очі, Щоб вже не бачив я Зневаги тяжкої дурної поторочі.
— Котляревський Іван, “Енеїда”