валентний

1. (у хімії) такий, що стосується валентності — здатності атома утворювати хімічні зв’язки з іншими атомами; що характеризує кількість таких зв’язків.

2. (у лінгвістиці) такий, що стосується валентності — здатності слова (особливо дієслова) вимагати певного набору обов’язкових зв’язаних слів (актантів) для утворення граматично правильного і семантично насиченого висловлювання.

Приклади:

Приклад 1:
Через те, щоб вирвати валентний електрон з атома, треба викон а- ти меншу роботу, ніж для виривання будь – якого іншого електро на. Після того як з атома вирвали один електрон, зміцнюється зв’язок з ядром інших електронів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Для визначення орбітального мо- менту імпульсу lL  та магнітного моменту mlp одного електрона треба було постав и- ти дослід з атомами хімічних елементів, які утворюють першу гр упу Періоди чної системи елементів Менделєєва і мають один валентний електрон на зовнішній оболонці. Отже, моменти імпульсу і магн і- тні моменти таких атомів збігаються з м о- ментами валентного електрона.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Важливою особливістю атомів пер – шої групи є те, що валентний електрон в основному стані атома має орбітальне квантове число l=0, тобто електрон пере- буває в s-стані. Атомний пучок у дослідах мав атоми в основному стані.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”