вівтар

1. В християнському храмі — головна, східна частина будівлі, відокремлена іконостасом або огорожею, де знаходиться престол і де священнослужителі здійснюють богослужіння.

2. Відкритий стіл, столик або кам’яна плита у вівтарній частині храму, на якому здійснюється таїнство Євхаристії; престол.

3. У католицькому костьолі — високий декоративний пристінок з живописом або різьбленням, розташований у задній частині престолу; вживається також у значенні самого престолу.

4. У язичницьких релігіях — споруда, кам’яна плита або жертовник для принесення жертв божеству.

Приклади:

Приклад 1:
Кайдаш пішов у вівтар служить за паламаря, посвітив свічки перед образами й подав священикові кадильницю… Церква була зовсім порожня, тільки в бабниці стояли три баби в намітках. Кайдаш молився, стоячи навколішки, не зводив ясних очей з царських врат, а його широке бліде лице стало жовте, як віск, жовте, як лице в ченця.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”