1. Природна мінеральна фарба, що є сумішшю глини з гідроксидами та оксидами заліза, від жовтого до червоно-коричневого кольору; охрa.
2. Колір, відтінок, що нагадує цю фарбу; жовтувато-коричневий, вохристий.
вохра
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Зелень, вохра. Плащ: біле, рожеве, червоне.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Вкинувши до смiттєзбiрнi послiд‑ки ланчу — пластиковi тацi iз зужитим паперовим начинням, кубками й тарiлками в яскравих соусних плямах — соя, кетчуп, гiрчиця, сливовий джем (цинобра, кармiн, вохра, умбра), — як декоративнi палiтри з театрального реквiзиту (мiсце першої дiї — майстерня художника, мiсце другої дiї — квартира в student dorm, третю дiю скасовано з технiчних причин, квитки не повертаються, молитви не вислуховуються), — вони прошкують до виходу, Донна штовхає склянi дверi, короткий спалах морозного повiтря радiсно заслiплює легенi, котяться авта, проходять, смiючись, хлоп’яки в спортивних куртках з емблемою унiверситету, горить угорi тривожне, електрично‑синє небо, i високий, схожий на обкутаного коцом Леонардо да Вiнчi, в розмаяних сивих космах жебрак на розi простягає до них пластикову чашку з‑пiд кока‑коли, побрязкуючи дрiб’язком: “Help homeless, ma’am!” — “I’m homeless myself”, хитає вона головою: не до нього — в простiр.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”