вивітрювання

1. Процес руйнування гірських порід та мінералів під впливом атмосферних явищ (сонячного тепла, вологи, кисню, вуглекислого гази тощо) на земній поверхні; один з видів фізичного та хімічного вивітрювання.

2. Перенос (винос) чого-небудь повітряними потоками, вітром (наприклад, вологи, пилу, газів).

3. У техніці та побуті — видалення, усунення чогось шляхом провітрювання (наприклад, запахів, газів, надлишкової вологи з приміщення).

Приклади:

Приклад 1:
Південне узбережжя Мертвого моря обрамляє пасмо пагорбів, серед яких (наслідок вивітрювання) є соляні стовпи, схожі своїми обрисами на людську постать. Існує думка, шо саме вони послужили основою для біблійної легенди про перетворення Богом надміру цікавої жінки праведника Лота в соляний стовп.
— Невідомий автор

Приклад 2:
До фізи чного вивітрювання слід віднести і приєднання води до ангідритів, що супроводжується збільшенням об’єму нової речовини. Наприклад, залучення до CaSO4 води перетворює його на гіпс ( CaSO4·2Н2О) зі збільшенням об’єму останнього на 33 %.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Елювій і вся товща корінних порід, яка піддається вивітрюванню з накопиченням малорухомих залишкових продуктів ( Al, Fe, Ti), виносу лужних і лужноземельних елементів і кремнезему називається корою вивітрювання . У помірному поясі кора вивітрювання складає від кількох десятків сантиметрів до 1-2-3 м. У вологих тропіках – до 100 м. Це вже червоноколірна кора вивітрювання.
— Тютюнник Григорій, “Вир”