1. Який має властивість накочуватися, наростати, посилюючись (перев. про звук, гуркіт, хвилю).
2. Який утворився внаслідок накочування, нашарування; накочений (про сніг, землю тощо).
накотистий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Та щезнути у небі він уже не встиг: накотистий птичий смерч збив його з крил і шпурнув під гарбу — головою під колесо. Благо, що гарба і вози поставали.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |