1. Діалектна вимога голосного звука [е] замість [о] в першому складі після м’яких приголосних, наприклад: [ве́сіль] замість [во́сіль], [не́сіть] замість [но́сіть]; явище, властиве деяким південно-східним говіркам української мови.
2. У мовознавстві — одна з фонетичних ознак (характеристик) говірки або ідіолекту, що полягає в зазначеній вище особливості вимови.