бах

1. Вигук, що імітує короткий, різкий звук удару, пострілу, вибуху або падіння важкого предмету.

2. Уживається як власна назва (топонім) для позначення географічних об’єктів, зокрема річки в Україні (притока Дністра) та інших об’єктів у світі.

3. У переносному значенні — вигук, що вказує на раптовість, несподіваність дії або події.

Приклади:

Приклад 1:
виконанням: Бетговен, Моцарт, Бах, Шопен, Рахманінов, Прокоф’єв. Моя вчителька музики подарувала мені кілька старих — ще дореволюційного видання — клавірів опер («Жизнь за царя», як первісно називався «Іван Сусанін», «Руслан і Людмила», «Євгеній Онєгін», «Фауст», «Кармен»), тож улюблені арії й оркестрові фрагменти я виконувала сама для себе, домальовуючи в уяві те, чого не можна знайти в нотах.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Два днi оборонялись… рушниця добра в Артема була i пiстолетики в мене… Вони до нас посунуться, а ми — бах! Вони й заховаються, бо кулька не дулька: як уразить, то заболить. — Невідомий автор