1. Художній стиль у європейському мистецтві XVII–XVIII століть, що характеризується динамічністю, емоційною напруженістю, виразністю форм, пишністю, контрастністю та прагненням до величі; період розвитку цього стилю в історії культури.
2. Період в історії української літератури (кінець XVI–XVIII ст.), представлений переважно духовною та полемічною прозою, віршованими творами, драмами, для якого характерні риторичність, символіка, алегоричність, поєднання релігійних і світських мотивів.
3. Переносно: щось надмірно складне, вичурне, занадто розкішне або химерне.