drevosliv.com

Словник Української

баламутити

Буква

1. Викликати хвилювання, тривогу, непорядки серед людей; смутити, бентежити.

2. Робити каламутним, брудним (рідину); мутити.

3. Перен. вносити розбрат, незгоду; сварити, підбурювати одних проти інших.

Приклади:

Приклад 1:
— Вона прийшла сюди баламутити козаків!.. Козаки зловісним колом оточили її з цікавістю й загрозливо поглядали на неї.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

More posts