бавитися

1. Проводити час у розвагах, іграх, забавах; гратися.

2. Несерйозно, легковажно ставитися до чогось; займатися чимось без відповідальності або мети.

3. Розважати, займати когось, щоб не нудьгував; розважати себе чимось.

4. (з інфінітивом або зі слів “чим”, “нічим”) Гаяти час, марнувати його на щось; затримуватися з виконанням чогось.

Приклади:

Приклад 1:
Я йду, я йду… А бавитися можна з рибалкою? Та вже ж, про мене, бався.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Це окрема тема, ледi й джентльмени, панi й панове, перепрошую, якщо забираю вам забагато часу, менi нелегко про все це говорити, до того ж я дiйсно тяжко недужа, моє зацьковане, виголоднiле, а коли не бавитися евфемiзмами, так i просто згвалтоване тiло третiй мiсяць невгаває в дрiбненькому нутряному дрожi, особливо жаскому — до млостi! — внизу живота, де повсякчас чую давучий битливий живчик, i коли розчепiрюю пальцi, то вони негайно починають жити самостiйним життям, ворушачись кожен зосiбна, нiби натягненi на порiзненi, в незгiдних ритмах посмикуванi ниточки, я вже мовчу про бубнявi, як у пiдлiтка, рожевi прищi, котрими зацвiтають обличчя i плечi, i нема на те ради, — горопашне тiло ще живе, воно качає права, воно доходить з елементарної сексуальної голодухи, воно б, може, й оклигало, i заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не так легко розв’язати, надто коли ти сама‑одна в чужiй країнi й чужому мiстi, в порожнiй квартирi, де телефон озивається хiба на те, щоб запропонувати тобi — рiдкiсна нагода, тiльки на цьому тижнi!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
то дарував менi морський царенко. В о д я н и к Тобi вiнця не прийдеться носити, бо за непослух забере тебе “Той, що в скалi сидить”. Р у с а л к а (з жахом) Нi, любий тату, я буду слухатись! В о д я н и к То йди на дно. Р у с а л к а (поволi опускаючися в воду) Я йду, я йду… А бавитися можна з рибалкою? В о д я н и к Та вже ж, про мене, бався. спустилася в воду по плечi i, жалiбно всмiхаючись, дивиться вгору на батька. Чудна ти, дочко! Я ж про тебе дбаю. Таж вiн тебе занапастив би тiльки, потяг би по колючому ложиську струмочка лiсового, бiле тiло понiвечив та й кинув би самотню десь на безвiддi. Р у с а л к а Але ж вiн вродливий! В о д я н и к Ти знов своєї?
— Українка Леся, “Лісова пісня”