Словник Української Мови
Буква
1. Легка, ледве помітна усмішка, що виражає здебільшого іронію, скептицизм або приховані почуття.
2. (у літературі та мистецтві) Характерний, часто загадковий вираз обличчя з ледь помітною усмішкою, що набув значення художнього образу або символу (наприклад, “джокондова осмішка”).
Приклад 1:
Осмішка без усякого вже впину розлилася, як Дунай, очі засяяли, і він гарконув з такою нерозміреною силою, що кинулись зо сну і захиталися на акації гілочки, а полем геть-геть пішла луна, одгукнувшись аж там десь, у сонному хуторі: — От так Тетяна! От так Гнатівна!… — Далі швидко одкинув кашкета на потилицю, казав із незрівнянною щирістю, з безмірною теплотою й ніжністю.
— Невідомий автор, “191 Talant Stiepan Vasil Ovich Vasil Chien”