1. (від лат. proprius — власний) У філософії та логіці — такий, що належить виключно даному предмету, явищу або поняттю; властивий, специфічний, суттєвий (на противагу випадковому або загальному). Наприклад: пропріальна ознака.
2. (рідко) У граматиці — такий, що стосується власної назви (власного імені). Наприклад: пропріальна лексема.