1. (про людину) Такий, що має стійкий запах парфумів, одо́колону, туалетної води; надушений.
2. (переносно, про мову, текст) Надмірно прикрашений, вишуканий, нещирий; пафосний.
пропахчений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Обминаючи краєм Січ, конопаси гнали коней у плавні на острови, на луки, де коні мали зазимувати, бо трави там зеленіли і під снігом… Ще яструб дослухав із дзвіниці дзвона, що дзвонив на вечірню, глянув, як помолився прикутий за ногу посеред майдану козак, і аж тоді, пропахчений духом шкварок та підсмаженої цибулі, що разом із димом підіймалися від куренів, потихеньку наліг на крила. Він знову перелетів Базавлук, але вже не тут над Січчю, а там, де Базавлук впадав у Дніпро, й Дніпром-Дніпром, над Верхньою Лапкою, а потім і над Сандалкою пішов над плавнями Низом.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |