проз

Приклад 1:
З то­го ча­су край­нього проз­ва­ли Хре­ще­ни­ком: Хре­ще­ник та й Хре­ще­ник. – Та бу­де вам!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
— “Може бути, — згодився безтурботно, пустивши проз вуха її наїзд: надто зосереджений був на шкiцевi: — це з одної польської пiсеньки, я колись почув, запам’ятав собi”); низ живота їй цнотливо затуляв розпластаний, густо заштрихований котик — ну, з котиком усе було ясно, котиком був вiн сам (“Ось тут ти й попалась! — зблиснув очима ледь не зловтiшно, почувши, що вона за схiдним гороскопом — Миша: — Тому що я — Кiт!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”