позаблоковість

1. Статус або політика держави, яка не входить до жодних військово-політичних блоків (наприклад, НАТО, Варшавський договір), проголошуючи нейтралітет та неучасть у таких альянсах як основний принцип зовнішньої політики.

2. Історичний термін, що характеризував офіційну зовнішньополітичну доктрину України в перші роки після відновлення незалежності, спрямовану на уникнення участі у військових союзах.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |