Словник Української Мови
Буква
1. Який має отвори, щілини, через які вільно проходить повітря, вітер; дірявий, щілинний.
2. Перен. Розсіяний, незосереджений, легковажний; такий, що не зберігає в голові думок, інформації.
3. Перен. Виснажений, знесилений, змучений (часто від хвороби, виснажливої роботи тощо).
Приклад 1:
І як ото малі діти пекучого дня на шляху, назгортавши пилюги, б’ють по гарячій купі дубцями, і вона, розлітаючися на всі боки, залишає від ударів посередині чистий твердий грунт землі, неначе продутий вітром, так і від кожного сичевого крику тумани, освітлені місяцем, здригалися і одпливали на далекі краї нічного обрію, а з ними разом хати, клуні, гурти верб, гаї, байраки і могили. І в центрі того кола, що від такого явища утворювалося, залишалася єдина церква.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”