1. У Київській Русі та в українських князівствах у XI–XIV століттях — селянин-общинник, який був вільним, але сплачував податки князю; пізніше — залежний селянин.
2. У давньоруській та українській літературі, літописах — загальна назва простолюдина, селянина (часто з відтінком зневаги).
3. Переносно, уживається як лайливе слово для позначення грубої, некультурної, підлої людини.