1. Фізична властивість рідини, що характеризує її здатність чинити опір зсувним деформаціям або відносному рушу шарів; низька рухливість частинок рідини, обумовлена високою внутрішньою в’язкістю.
2. У техніці та матеріалознавстві — властивість розплавлених металів, полімерів, скломаси тощо погано заповнювати ливарну форму внаслідок недостатньої текучості.