1. Зменшувально-пестлива форма від слова “сяжень” — стародавньої міри довжини, що дорівнювала розмаху рук (приблизно 1,78 метра); маленький сяжень.
2. (у множині “сяжки”) Розмовна назва довгих вусиків (антен) у комах, наприклад, у метеликів або жуків.
3. (переносне значення, розмовне) Про довгі й тонкі предмети, що нагадують вусики (наприклад, рослинні пагони).